По-перше, регулювати вихідну напругу і контролювати інтенсивність світла, контролюючи сильну електрику за допомогою слабкої електрики. Тому що яскравість на поверхні об'єкта визначається відбивною здатністю поверхні і інтенсивністю освітлювального світла. Для контролю інтенсивності світла, при припущенні, що світлові і кольорові фактори виключені, регулюючи відносну яскравість, сцена на сцені може мати відчуття ієрархії, простір може бути розширений до певної міри, а сценічний простір також може бути сплющений; або щоб об'єкт виглядав таким, яким він є, або втратив свою оригінальність і відновив інші значення. Під час моделювання він також приносить сильне відчуття «стилю» до форми сценічного простору. Такі як високий ключ, низький ключ і загальне відчуття середніх тонів.
По-друге, тіні - ще один високо виразний фактор за рахунок світла. Світло і тінь доповнюють один одного. Внутрішня сила тіні іноді тонка і глибока, а іноді плутається і не в змозі осягнути. На театральній сцені світло з сильним контрастом або ключове світло з чітким напрямком захворюваності може створювати сильні тіні. Під густою тінню можна впасти в глибоку думку, як ніби є потужна сила, яка приведе вас в драматичну ситуацію. При освітленні розсіяного світла зі слабким контрастом тінь стане елегантною і розмитою, а тінь буде туманною і важко захопити. Можна сказати, що тіні є особливими тінями. Коли тінь з'являється в певному локальному положенні об'єкта, форма самого об'єкта буде змінюватися через різницю між темрявою і яскравістю тіні, тобто тінь використовує власну модельну потужність для «віднімання» частини об'єкта. Частина форми справила цікаві зміни. І коли тінь існує самостійно в сценічному просторі, сама тінь є безперечною формою. На порожній сцені актор знаходиться за межами сценічного простору кадру (тобто не в полі зору глядачів), а в картині є тільки тіні, відлиті персонажами (чи то на небі, чи на фільмі, або на землі, яку можна побачити з певним нахилом), Така картина, який в основному складається з тіней, часто викликає несподіваний візуальний вплив.
Коли справа доходить до кольору світла, світлий колір виробляється світлом різних довжин хвиль. Колір об'єкта залежить від поглинання і відбиття світла поверхнею матеріалу. Розрахунок світла і кольору на сцені підпорядковується правилу «додавання», яке відрізняється від правила «віднімання» для фарбувальних матеріалів. Всі кольори на сцені з часом стикаються з очима глядачів, тому прийняття і розуміння кольору варіюється від людини до людини. Крім того, відмінності в цих факторах творців також призведуть до відмінностей у виборі кольорів при створенні, тому з цих точок зору кольори розмиті. Це незаперечний факт, що кольори можуть виражати речі. Використання та використання кольору персоналізовано. Але існують певні правила самого кольору. Кольори мають особливості тепла, легкості, чистоти і т.д., кожен з яких має сильну виразність, і може формувати складний контраст і гармонійні відносини один з одним. Але існування кольору завжди спирається на певну форму, навіть невимовний ранковий туман, який може бути тому, що колір завжди виражається світлом і матерією. Тому колір і форма завжди доповнюють один одного. Вони можуть розширювати значення один одного, а також можуть спотворювати і змінювати значення один одного. Форми, які відображають інтенсивний колір, дають нам приплив енергії, можливо, саме тому, що світло бере участь у появі кольору в об'єктах.
На сучасній драматичній сцені єдність світла, кольору і форми діалектична. Відповідно до потреб сьогоднішніх спеціальних сюжетів, світло і колір можуть бути використані для зміцнення форми, або світло і колір можуть бути протиставлені формі, щоб висловити внутрішні емоції персонажів. Але в цілому використання світла і кольору повинно відповідати сюжету і загальній граціозності режисера, і в той же час ми повинні продовжувати вдосконалювати наше самовдосконалення, щоб зробити прориви в розумінні і застосуванні кольору.
